ГОЛОВА ВСЕСВІТНЬОГО КОНГРЕСУ РУСИНІВ У ВАШИНҐТОНІ

Вашинґтон, США. Під час триденного візиту до дипломатичних представництв американської столиці, що відбулися 15-17 листопада 2006 р., голова Всесвітнього конгресу русинів професор Павло Роберт Маґочій разом з делегацією американців русинського походження відвідав посольства Румунії, України, Сербії та Ватикану. Окрім професора Маґочія до складу делегації громадських діячів входили представники «Карпаторусинського товариства в Америці»: президент столичної (вашинґтонської) філії товариства доктор Віктор Габурчак, віце-президент філії професор Елейн Русинко, доктор Мікулаш Попович та президент філії товариства у Новій Англії Орестес Мігалі.

Метою відвідин делегатами амбасади Румунії було уточнення планів стосовно Дев’ятого всесвітнього конгресу русинів, який має відбутися 21-24 червня 2007 р. у м. Сіґет (Sighetul Marmaţei). У відповідь на минулорічний запит професора Маґочія щодо нового мосту через р. Тиса працівники посольства повідомили, що офіційне відкриття його заплановане ще до кінця 2006 р. Новий міст сполучить не лише Україну та Румунію, але також возз’єднає карпаторусинів, які мешкають на північному та південному берегах Тиси, які досі були роз’єднані міжнародним кордоном. Предметом дискусії було також питання закордонних гостей на русинському конгресі. Посольство Румунії висловило зацікавленість уряду своєї країни в успішному проведенні форуму і погодилося надати допомогу у підготовці офіційних запрошень для гостей, які представлятимуть різні країни та Європейський Союз на зібранні.

Вже вдруге протягом року відвідала делегація американців русинського походження амбасаду України. Цього разу вони були прийняті заступником голови місії, старшим радником посольства доктором Віктором Нікітюком. Професор Маґочій подав офіційного листа (копія додається), адресованого на ім’я Посла (Амбасадора) Олега Шамшура, у якому висловив прохання прояснити явні суперечності політики України щодо русинів. Так у листі Міністерства юстиції цієї держави від 7 липня 2006 р., надісланому у відповідь на запит щодо визнання русинів окремою національністю, вказувалося, що «за нормами міжнародного права, а також законодавства України, кожній особі надано право на національну самоідентифікацію», більше того, «в Україні не існує жодного нормативно-правового акту, який містив би офіційний перелік національностей визнаних в Україні». Твердження це суперечить деяким засадам політики України, відображеним в «Плані заходів щодо розв’язання проблеми українців-русинів», що був задекларований 1996 р.; доповіді цієї держави перед урядом Ради Європи 1999 року, де русинам дається визначення як «субетносу українського народу» та опублікованому до останнього перепису населення 2001 р. переліку національностей України, де русинам не знайшлося місця. Американців русинського походження цікавило питання: чи «План заходів щодо розв’язання проблеми українців-русинів» все-ще знаходиться в дії в сьогоднішній України? Відповідь на це запитання буде служити визначальним фактором у майбутніх переговорах Всесвітнього конгресу русинів та представників Європейського Союзу та уряду США.

В амбасаді Сербії делегація американців русинського походження мала довгу та плідну розмову з Послом Іваном Вуячічем. Професор Маґочій висловив задоволення підтримкою, яку ця держава надає усім аспектам життя русинів у Воєводині, де вони мають статус однієї з п’яти офіційних національностей цієї країни. Занепокоєння делегатів, однак, викликало питання, чи сьогоднішнє законодавство Сербії все ще вимагає від національної групи мати так звану «материнську землю» (сербською: матична земля, тобто незалежну державу за межами незалежної Сербії), для того, аби вважатися національністю? Офіційний запит щодо цієї проблеми був поданий професором Маґочієм амбасодорові Сербії (копія додається). Якщо русинам була б «потрібна» «материнська земля», то нею за логікою речей повинна була б стати Угорщина або Словаччина (оскільки предки переважної більшості воєводинських русинів походять із сіл, які нині знаходяться в кордонах цих держав), а не Україну. Проте більш важливим є факт, що воєводинські русини мають історичну батьківщину. Нею є Карпатська Русь (відома серед русинів Сербії та Хорватії як «Горнїца»), що поряд Фландрією, Каталонією та Країною Басків є однією з визнаних історичних земель бездержавних народів Європи. Історична Карпатська Русь, яка знаходиться в кордонах кількох нинішніх незалежних держав, є історичною батьківщиною усіх карпаторусинів.

В Посольстві Ватикану делегація американців русинського походження та Голова Всесвітнього конгресу русинів були прийняті апостольським нунцієм, архієпископом П’єтро Самбі. У розмові апостольський нунцій був поінформований про русинів (відомих у ватиканських колах як «рутени—Ruteni») як про окремий народ центральної Європи. Дискусія в основному зосереджувалася на політиці щодо русинів, проваджуваній Пряшівською греко-католицькою єпархією у Словаччині та Мукачівською греко-католицькою єпархією в Україні. Кожна з цих інституцій офіційно заохочує вживання державної мови, тобто словацької та української, на шкоду вжитку церковнослов’янської та розмовної русинської. У результаті цього, дії пряшівського та мукачівського єпископів роблять політику Ватикану дуже схожою на політику колишнього Радянського Союзу. Іншими словами, Ватикан можливо визнає русинів (рутенів) етнічною групою, але аж ніяк не окремою національністю зі своєю власною літературною мовою.

Особливе занепокоєння викликає політика словакізації проваджувана властями Пряшівської єпархії та поступове впровадження української мови як літургійної в єпархії Мукачівській. Делегати поділилися з представником Ватикану здивуванням фактом, що до Мукачівської єпархії —інституції східного обряду було призначено апостольським адміністратором римо-католика (йдеться про єпископа Мілана Шашіка). Таким чином, ця єпархія, розташована в Закарпатській області України, територія якої є домівкою для багатьох вірників рідною та ужитковою мовою яких є русинська, нині має адміністратора-етнічного словака, який цією мовою не володіє. Дана обставина не була б настільки проблематичною, якби єпархія вважала як на культурні, так і на духовні потреби своєї русинської пастви. Делегати були задоволені почути точку зору папського нунція щодо необхідності підбору кандидатів на посаду єпископа на підставі ключового критерію—розуміння культурної специфіки та вміння розмовляти мовою більшості населення території юрисдикції, якою він покликаний правити. Нарешті, нунцій погодився передати запит до ватиканської преси та радіо не вживати в майбутньому термін «росіяни» стосовно русинів (рутенів).

Згідно інформації Голови Всесвітнього конгресу русинів професора Маґочія, наступні зустрічі у Вашинґтоні відбудуться із представниками Посольства Хорватії, Держдепартаментом США та членами американського Конгресу, які цікавляться Україною.